Ремесло
Шість класичних великих ілюзій
Левітація, розпилювання, зникнення, валіза-підміна, втеча та кабінет духів: звідки походять незмінні складові великого ілюзійного шоу.
Оберіть вечір шоу ↗Швидка відповідь
Більшість шоу великих ілюзій спираються на кілька класичних трюків: людина, що левітує, розпилювання, зникнення й поява, валіза-підміна, втеча та кабінет. Кожен із них має задокументовану історію, що сягає XIX або початку XX століття.
Спільний арсенал ефектів
Ілюзіоністи сперечаються про те, як класифікувати ефекти, але широкі родини добре відомі: змусити щось зникнути або з'явитися, перетворити одне на інше, знищити й відновити, перемістити щось з одного місця в інше, втекти, кинути виклик гравітації та провести тверде крізь тверде. Шоу великих ілюзій бере ці родини й вибудовує їх достатньо масштабно для театру. Шість класичних трюків нижче — ті, які люди найчастіше уявляють, і знання їхнього походження робить перегляд сучасного шоу ще цікавішим. Жоден перелік не скаже, які саме з них використовує конкретна постановка того чи іншого вечора; це належить до самої вистави.
Левітація
В ілюзії левітації людина або предмет ніби ширяє в повітрі. Левітація Асра, під час якої асистентка під покривалом піднімається, зависає, а потім зникає, коли покривало зривають, приписується Сервe Ле Руа, який уперше виконав її зі своєю дружиною у 1902 році. Ширяюча принцеса Гаррі Келлара супроводжувалася ефектним жестом, який копіюють досі: він проводив обруч туди й назад уздовж її тіла, аби показати, що вона ні за що не підвішена. Маскейлін і Кук у лондонському Єгипетському залі зараховували левітацію до своїх найвідоміших ілюзій.
Пила
Рання історія ілюзій із розпилюванням є спірною, але сучасна оповідь бере початок у Лондоні. 17 січня 1921 року в Finsbury Park Empire публічно показали номер П. Т. Селбіта «Sawing Through A Woman»: його асистентку замкнули в ящику поза полем зору глядачів, а самі глядачі тримали мотузки, прив'язані до неї. Пізніше того ж року Горас Голдін, працюючи у Сполучених Штатах, представив версію, яка виглядає звичною й нині: голова, руки та ноги асистентки залишаються ззовні ящика. У 1965 році Роберт Гарбін винайшов «Zig Zag Girl», де асистентку поділяють на три частини.
Зникнення та поява
Зникнення та поява — це найпростіші ефекти для опису й одні з найскладніших для якісного виконання у великому масштабі. На сцені вони набувають форми порожніх шаф, які раптом уміщують людей, тканин, стягнутих із простору, де хтось стояв, і асистентів, які з'являються в місцях, куди не могли б дістатися. Ефект працює й у зворотному напрямку як постановка, коли ціла трупа виривається з коробки, що мить тому була порожньою. Сучасні виконавці зникали з такими великими об'єктами, як Статуя Свободи та космічний шатл.
Ствол заміни
Метаморфоза, яку ілюзіоністи скорочено називають «транс-скриня», — це сценічна ілюзія, у якій фокусник і асистент міняються місцями. Асистента замикають у скрині, часто після того, як його зв'язали; фокусник стає зверху й піднімає завісу; коли вона падає, асистент уже стоїть на скрині, а фокусник — усередині, зв'язаний так само. Джон Невіл Маскелін винайшов цей трюк, Гаррі Гудіні прославив його разом зі своєю дружиною Бесс, а пізніші виконавці ставили його під водою або високо над сценою.
Втеча та кабінет
Мистецтво звільнення від пут зародилося як таємна навичка. У 1860-х роках брати Девенпорти вивільнялися з мотузкових пут усередині шафи й подавали результат як медіумічне явище; ілюзіоністи, зокрема Джон Невіл Маскелін, розгадали метод і відтворили його як майстерність. Минуло ще тридцять років, перш ніж звільнення почали відкрито показувати як самостійний номер, і саме Гаррі Гудіні зробив найбільше, аби перетворити ескапологію на розвагу — з наручниками, гамівними сорочками, поштовими мішками та його китайською камерою водяної тортури.
Поширені запитання
Хто винайшов підмінний чемодан?
Джон Невіл Маскелін, хоча Гаррі Гудіні зробив це знаменитим.
Коли вперше публічно показали розпилювання жінки навпіл?
П. Т. Селбіт представив свою версію публіці в Finsbury Park Empire у Лондоні 17 січня 1921 року.
Джерела